Марійка Підгірянка

Українка я маленька

Українка я маленька

Українці батько й ненька.

І сестричка, братик милий

На Вкраїні народились.

Не забуду я ніколи

Знак мій – тризуб в синім полі

Україна – край мій рідний,

Що був славний і свобідний.

А як буду вже велика,

Не злякаюсь труду, лиха

Буду братам помагати

Слави й долі добувати.

А тепер я вчитись буду

Тої праці, того труду

Щоб пішла скрізь добра слава,

Що я Українка жвава.

Гей гуртуймось та лучімся

Українські діти!

Зранку, змалку вже учімся

Для Вкраїни жити!

Юрко Шкрумеляк

Де Україна?

Україна в давній славі,

В козацьких пригодах,

На заквітчаних левадах,

В рідних синіх водах.

Україна в тих долинах

І високих горах,

На степах буйних, широких

У гаях, у борах.

Україна в білих селах,

У густих садочках,

У хрещатому барвінку,

У синіх квіточках.

Україна на яворах

Пташкою співає;

На стрілецькії могили

Голову схиляє.

Україна в чорноземі,

Що родить пшеницю,  –

В глибинах, що дають нафту

І сіль-сировицю.

Україна в рідній мові

І в пісні прекрасній, –

Україна в рідній школі,

В майбутності ясній.

Україна в чистих хатах,

І в сільській церковці, –

У дитячому серденьку,

В розумній головці,

Україна в ясних зорях,

В сонці, що над нами, –

І в очах добрячих, ясних

Рідненької мами.

М. Сингаївський

***

Батьківщино, земле рідна,

Земле сонячна і хлібна,

Ти навік у нас одна.

Ти, як мати найрідніша,

Ти з дитинства наймиліша,

Ти і взимку найтепліша –

Наша отча сторона.

Володимир Сосюра

Любіть Україну, як сонце, любіть…

Любіть Україну, як сонце, любіть,

як вітер, і трави, і води…

В годину щасливу і в радості мить,

любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,

вишневу свою Україну,

красу її, вічно живу і нову,

і мову її солов’їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,

сіяє вона над віками…

Любіть Україну всім серцем своїм

і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна

в просторів солодкому чарі…

Вона у зірках, і у вербах вона,

і в кожному серця ударі,

у квітці, в пташині, в електровогнях,

у пісні у кожній, у думі,

в дитячий усмішці, в дівочих очах

і в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить – не згора,

живе у стежках, у дібровах,

у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,

і в хмарах отих пурпурових,

в грому канонад, що розвіяли в прах

чужинців в зелених мундирах,

в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях

до весен і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,

і сльози, і все до загину…

Не можна любити народів других,

коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе,

люби її кожну хвилину.

Коханий любить не захоче тебе,

коли ти не любиш Вкраїну…

Любіть у труді, у коханні, в бою,

як пісню, що лине зорею…

Всім серцем любіть Україну свою – 

і вічні ми будемо з нею!

                                Володимир Сосюра