Основним документом щодо національно-патріотичного виховання підростаючого покоління є Стратегія національно-патріотичного виховання дітей та молоді, затверджена Указом Президента України від 13.10.2015 р. № 580/2015.

Відповідно до положень зазначеної Стратегії, основними складовими національно-патріотичного виховання визначено: громадянсько-патріотичне, військово-патріотичне й духовно-моральне виховання.

Відтак, зусилля педагогів мають бути спрямовані на підвищення рівня патріотизму молодого покоління шляхом оптимальної організації відповідної виховної роботи. Особливу увагу потрібно зосередити на змісті заходів з національно-патріотичного виховання. Для цього слід враховувати, що на особистісному рівні патріотизм – найважливіша, стійка характеристика людини, що виражається у її світогляді, моральних ідеалах, нормах і проявах поведінки. Це високо смислова безумовна якість-цінність, що виражає ставлення людини до Батьківщини, народу, держави  й до самої себе.

Основними складниками патріотизму є: любов до Батьківщини, народу, держави (любов до України); діяльнісна відданість Україні; суспільно значуща цілеспрямованість; моральна стійкість; готовність до самопожертви; почуття власної гідності. Саме складники патріотизму й визначають спектр змістових ліній виховної роботи з національно-патріотичного виховання.

Завдання навчальних закладів – так побудувати виховну діяльність, щоб сама її організація, приклади авторитетних наставників-учителів, шкільне середовище виховували дітей у дусі патріотизму, глибокого розуміння історії свого народу, національної ідентичності, самобутності. При цьому патріотизм є чужим націоналізму, шовінізму, сепаратизму і космополітизму.

Завдання педагогів полягає у тому, щоб слова «Україна», «патріотизм» набували для дитини особливого смислу, тобто сприймалися не лише розумом, а й «серцем». Для цього слід чітко усвідомлювати завдання національно-патріотичного виховання:

 утвердження в свідомості й почуттях особистості патріотичних цінностей, переконань і поваги до культурного та історичного минулого України;

 виховання поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки;

 утвердження гуманістичної моральності як базової основи громадянського суспільства;

 культивування кращих рис української ментальності – працелюбності, свободи, справедливості, доброти, чесності, бережливого ставлення до природи;

 формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій;

 усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю;

 підвищення престижу військової служби, а звідси - культивування ставлення до солдата як до захисника Вітчизни, героя тощо.

Важливим аспектом формування національно самосвідомої особистості є виховання поваги та любові до державної мови. Володіння українською мовою та використання її у повсякденному спілкуванні повинно стати пріоритетними у виховній роботі з дітьми. Мовне середовище має значний вплив на формування учня-громадянина, патріота України.

Метою заходів у сфері національно-патріотичного виховання дітей та молоді в навчальних закладах є сприяння набуттю дітьми та молоддю досвіду патріотичних дій, виховання їх у дусі патріотичного обов'язку.

Форми, методи та прийоми роботи з національно-патріотичного виховання повинні обиратися, враховуючи вікові особливості учнів, їх уподобання й інтереси, можливості спілкування в мережі Інтернет, традиції навчальних закладів й місцевих громад, можливості партнерів.

Популярними нині формами національно-патріотичного виховання є: інтерактивна патріотична зарядка; творчий проект «Алфавіт мого міста»; тематичний (національно-патріотичний) клуб вихідного дня; майстер-клас із виготовлення арт-листівок для українських воїнів; колективна гра зі створення панно «Україна – моя країна!»; авторський стріт-арт на асфальті крейдою (малюнок і назва); гра-репортаж «Видатні імена сучасної України»; звіт-мандрівка «Сюжетні замальовки рідного краю»; патріотичний флеш-моб; презентація ролику (мультфільму) на патріотичну тематику, виготовленого дітьми; зустрічі з цікавими земляками-патріотами; акція-пересувна виставка «Маємо знати свої права»; реконструкція історичних подій; виготовлення плакатів чи постерів (вітальних, узагальнюючих, символічних); портфоліо родинних реліквій і/чи традицій; написання книги пам’яті (родини, школи, району, міста); станційні ігри (квест «Знайди Декларацію – врятуй незалежність»); створення інфографіки (шевронів, подій); «живий музей»; реальні або віртуальні подорожі (історичними музеями України чи місцями історичних подій); конкурси есе, біографічних розвідок; тренінги (міні-, презентаційні, інформаційно-просвітницькі); флеш-моби (візуалізація державних чи національних символів, контурів кордонів України); лото «Меморі» (створення карток на запам’ятовування дат, назв місць, діячів та їхніх висловлювань, пов’язаних із здобуттям Україною незалежності, Днем Конституції та програвання); кастинг і розучування патріотичних пісень тощо.

Окремої уваги заслуговує волонтерська діяльність педагогів, учнів, батьків, яка сприяє встановленню соціальних зв’язків, опануванню дітьми новими вміннями шанобливого й відповідального ставлення, формуванню у них соціально значущої ініціативності, прагнення пожертвувати в ім’я України вільним часом, здійснити альтруїстичний вчинок.

Рекомендуємо розвивати мережу історичних клубів у школах, ліцеях, коледжах, позашкільних навчальних закладах, що дасть можливість учням глибше ознайомитися з історією рідного краю, держави, досліджувати маловідомі факти минулого українського народу (див. проекти Українського інституту національної пам’яті – www.memory.gov.ua/ ). Ефективність національно-патріотичного виховання значно можуть посилити відвідування місць значних історичних подій з подальшим глибоким обговоренням, віртуальні екскурсії історико-краєзнавчими музеями України.

Особливою формою роботи має стати створення та популяризація діяльності регіональних Центрів військово-патріотичного виховання дітей та молоді, головними завданнями яких є фізична і професійна підготовка дітей та учнівської молоді до служби в Збройних Силах України, патріотичне виховання

на традиціях українського козацтва, пропаганда здорового способу життя, волонтерська та пошукова робота; проведення масових заходів, спрямованих на на підвищення рівня знань молоді про стандарти НАТО та престижності проходження військової служби за контрактом у Збройних Силах України.

Героїчні й водночас драматичні події останнього часу спонукають до оновлення експозицій шкільних музеїв та кімнат бойової слави, зокрема щодо інформації про учасників АТО та волонтерів. На часі використання усіх можливостей музейної педагогіки, а саме проведення інтерактивних занять у музейних залах, світлицях.

Національно-патріотичне виховання дітей та молоді передбачає комплексну, системну і цілеспрямовану діяльність органів державної влади, громадських організацій, сім’ї, освітніх закладів, інших соціальних інститутів щодо формування у молодого покоління високої національно-патріотичної свідомості. Звідси ефективність процесу національно-патріотичного виховання дітей і молоді зростає за умови активного залучення сім’ї як ключового суб’єкта виховання. Доцільно проводити батьківські збори, всеобучі, консультації, бесіди індивідуального характеру з питань виховання громадянина-патріота. 

(“Методичні рекомендації з питань організації виховної роботи у навчальних закладах у 2016/2017 навчальному році”  Лист ІМЗО від 25.07.2016 № 2.1/10-1828)