Головна » 2016 » Травень » 31 » продовження виховного заходу про птахів
13:40
продовження виховного заходу про птахів

2 учень

Буро-сіра з темним смушком на грудях зозуля своїм забарвленням нагадує великого яструба. Кування її можна почути в лісах нашої країни. Так широко розповсюджений цей птах. Самець кує всю весну і половину літа. Зозуля не будує гнізда. Дуже дрібні для птаха таких розмірів і різні за своїм забарвленням. Яйця зозуля підкидає у гнізда дрібних птахів. Зародок зозулі розвивається набагато швидше, ніж у дрібних птахів. У зозуленяти, яке пожило пів дня виникає особливе прагнення викидати з гнізда усе, що є там. На спині ще голого сліпого пташеняти є невеличка заглибинка. Підчерплюючи не те яйце, або пташеня зозуленя викидає їх через край гнізда. Таке прагнення (безумовний рефлекс) через 3-4 дні зникає, але за цей час зозуленя встигає очистити гніздо і лишається в ньому одне. Зозулі живляться тільки гусенями і комахами. Тому вони прилітають в середині квітня і відлітають в кінці літа. Зимують в Африці і південній Азії. Основна їжа – волохата гусениця. Зозуля – одна із найкорисніших лісових птахів.

І ведучий

 “До вікна мойого теплий промінь ластиться,

Синьооке небо в шибку загляда –

Прилетіла ластівка голубою ласкою

До моєї хати, до свого гнізда ”.

 

(Пісня “Прилетіла ластівка”)

Звучить голос журавлів

 

І ведучий

В осінньому небі

В ранковій імлі

Летять і курличуть сумні журавлі

Їм треба здолати

Незвіданий край

Із краєм прощатись

Журавликам жаль.

 

І учень

 Досягаючи у висоту 120 м журавель не такий великий, як виглядає. Його вага лише 6-7 кг. Забарвлення журавля скромне: він сірий, чорнуватий на крилах, голова і нижній бік шиї чорно сірі. Боки голови і верх шиї білі. З заду звисає пишний жмут довгого пір’я. . Це не хвіст, як часто гадають, а частина махового пір’я крил. Журавлі (в льоту) завжди тримаються строю.

Пізнати журавля, що лежить, не важко. Це великий птах, у якого назад витягнуті довгі ноги, а в перед довга шия (чапля ноги не витягає).

Гніздиться журавель у глухих місцях: на великих порослих кущами болотах, на степових, заростаючих озерах, на великих заплавних луках. Яйця завбільшки, як гусячі, глинистого кольору, з бурним цяточками. Насиджують яйця самець і самка. Старі журавлі дуже обережні і при будь-якій небезпеці голосно кричать.

На болотах і луках живляться комахами, зміями, ящірками, мишами. На полях клюють зерно, особливо горох, коноплі.

Зимують журавлі в Криму, в північній Африці, північній Індії.

(Звучить пісня “Журавлі”)

 

ІІ ведучий

 Птах, що приносить щастя.

4 учень

Білий лелека один з найулюбленіших птахів. По-різному його називають на Україні: бусол, бузьок, гайстр, бацян. Та мабуть з най лагідніших з назв усе ж лелека. – птах, що приносить щастя, персонаж багатьох казок та легенд. Але, якщо в народі люблять лелек за їх красу і велич, та відданість своє – гнізду й довір’я до людей, то вчені цінують його за те, що допоміг їм покласти край з споконвічним суперечками: куди прямують щоосені тисячі сотень пернатих. Свого часу над цим ламали голову і Аристотель і Карл Ліней, Ломоносов, а допоміг лелека.

21 травня 1822 року в невеличкому німецькому містечку Макленбурзі зловили лелеку, у довгій шиї якого стирчала стріла, що була африканського походження. Це й наштовхнуло на думку, що лелеки, а можливо й інші птахи зимують в Африці або інших теплих краях.

Вчені вважають, що у сиву давнину білий лелека, як його найближчий родич чорний, жив у лісах. Проте згодом перебрався ближче до людей. Розумний птах збагнув, що сусідство з людиною врятує його від найнебезпечнішого ворога – куниці та хижих птахів. І призвичаїлись влаштовувати свої гнізда на стріхах хат, вежах, фортець і замків. Здавалося, що цьому пташиному роду ніщо не загрожує. Проте ...

(Звучить пісня “Летіли лелеки”).

І ведучий (Чорний лелека).

1 учень

На відміну від білого лелеки, що довірився людям, живе поруч з ним ще й відлюдкуватий. Він гніздиться в старих непролазних заболочених місцях. Трохи поступається білому в розмірах. Свої гнізда влаштовує в розвилці товстих гілок високих дерев і мешкає в Карпатах, в українському поліссі. Народ створив легенду. Раніше чорних лелек на Україні не було. Але якось злі люди в одному селі спалили лелече гніздо. Дорослі птахи встигли злетіти, а пташенята загинули. З горя їх батьки почорніли, як сивіють од лиха люди. Отож полетіли чорні лелеки в гущавину лісу, щоб більше ніколи не бачити людей. Лелеки поступово зникають, через це необхідно охороняти цього птаха. Прилітає в квітні, відлітає в вересні. Чорний лелека – унікальна реліквія нашої фауни. Його треба зберегти.

ІІ ведучий

У птахів, як і у людей в житті трапляються різні курйози, а також виробляються різні звички.

Послухайте декілька цікавих заповідей.

2 учень

Капризи кохання.

Лелека закохався у пеліканшу. Ця курйозна подія сталася на ставках Гагринського приморського парку. Сама обставина сприяла цьому роковому почуттю. Самі розумієте – море, палючі субтропіки. В усякому разі тонконогий кавалер ні на хвилинку не відходить від своєї пишнотілої коханої. Але “увы”. Вона часто відправляється купатись, але він плавати не вміє. Сумно повісивши дзьоба, лелека годинами виглядає її, крокуючи берегом, не зводить очей з бездумного об’єкта свого обожнювання. За те скільки радості буває, коли вона виходить на берег! Співати лелека не навчився, але закинувши дзьоб, він дзьобом вистукує життєрадісну пісню. Ось вони – деталі життя, до яких часом розбиваються найкращі почуття. Потрібні уміти вибирати собі пару.

(Пісня лебеді).

4 учень

Птах лінгвіст

Своє ставлення до переїзду в інше місце П’ятниця виявляє цілком чітко: “Яка я рада, яка я рада, що прибула до Волгограда” – твердить раз ураз ця маленька хвиляста папуга. Там на півночі вона не раз казала своїм господарям: “їдьмо на південь, тут холодно. Словниковий запас птаха такий великий, що дає змогу йому вести “розмови” на багато тем. Недарма П’ятниця систематично запитує главу сім’ї: “В’ячеславе Івановичу, що пишуть газети?” Переконавшись у користі знань, папуга не забуває нагадати про це й молодшому в сім’ї: “Ігор! Учи уроки!” А до господині найчастіше приходиться звертатись з проханням цілком життєвими: “Галя! Відчини клітку! Я хочу літати. Сиджу у закові в темниці сирій. Галю! Дай П’ятниці поїсти. Я дуже люблю частування.””

Не байдужа ця крихітка до мистецтва. Вона із задоволенням наспівує українські пісні, які любить її хазяйка. На різні лади повторює фразу, що їй сподобалась. “То ли еще будет ой-ой-ой”. Спробуй відняти корм і почуєш: “Ах ти, бандит!”. А для страхання: “П’ятниця – розбійник!”.

Але улюблена тема папуги – розповідь про себе. Навіть засинаючи він промовляє: “П’ятниця-красуня. Плямочка маленька, сонечко. Пташка хороша. Розумнице моя”.

Тільки сіла синичка, як П’ятниця тут же повідомив красуні свою адресу.

Навчити птаха не важко. Треба мати лише велике терпіння й любов до них. Нелегко давалась перша фраза: “П’ятниця – пташка хороша.” Три місяці терпляче повторювали цю фразу. Та щойно вона освоїла перші слова, навчання пішло швидше. Тепер птах навіть сам складає нові конструкції. Та чого навчишся у цю бурхливу добу. Візьмімо телефон, що часто дзвонить у квартирі.

П’ятниці нічого не лишилось як недавно вразити своїх господарів: наслідуючи їй набридливі дзвінки, вона вимовила: “Дрррр. Ало, я слухаю. Здрастуй. Привіт. Чао!”.

І ведучий

 Здавна, люди спостерігали за живою природою і помічали найцікавіше, важливе для життя людини.

Помітили, що після першого крику півня – сонце сходить, починається ранок. Ось і стали говорити: “Півні ранок кличуть!”

 

Так і склались народні різні прикмети.

Сова кричить – на холод.

Граки рано прилетіли – до теплої погоди.

Синичка зранку починає пищати – чекати морозу.

Стало тепло – прилетів журавка.

Горобці в пилюці купаються – на дощ.

Качки розігрались – на дощ.

В полі перепілки сильно кричать – перед дощем.

Лебідь летить восени – на сніг, а гуси – на дощ.

Галки збираються невеликими стадами і сильно кричать – до ясної погоди, зимою – до морозів.

Ранній приліт журавлів – до ранньої весни.

Граки в’ються високо стадами і спускаються стрімко на землю – буде дощ.

“Самий смисл життя чи не в тому, щоб жити в мудрій злагоді з природою, знати поезію людських взаємин з нею. І щоб навчитись чим дорожити, відчути потребу все це берегти...”

(Вірш “Берегите землю”)

Берегите  Землю  нашу,
ведь  она  у  нас  одна.
Берегите  Землю  нашу
и  не  делайте  ей  зла.
Чтоб  она  всегда  смеялась
и  на  нас  не  обижалась.
Чтоб  пейзажные  картинки
освещали  ее  путь.
Берегите  Землю  нашу,
ведь  она  же  нас  ростила
и  водой  она  поила.
Все  желанья  исполняла,
испытания  прощала,
но  когда  какой
-то  дед,
вдруг  придумал  пистолет
стало  страшно  вдруг  Земле
и  веселая  улыбка
почернела  до  затылка.
Все  стерпеть  -  она  терпела
и  не  разу  не  краснела.
Но  нам  мало  было  пушки
сделал  дядя  и  бомбушку.
Стали  люди  все  взрывать
и  не  думая  про  мать,
а  ведь  мать  у  нас  одна  -
это  Земелька-Земля.
Надоело  ей  труситься
стала  и  она  сердиться.
Там  цунами,  там  торнадо.
Все  она  дарила  нам.
Так
что  Землю  берегите,
на  куски  ее  не  рвите.
Пусть  цветет  она  всегда
и  не  злиться  никогда.

Категорія: Біологія тварин | Переглядів: 270 | Додав: ksenia | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar