КАЗКИ І БУВАЛЬЩИНИ  ПРО  МАТІР

Мета:   виховувати повагу,  любов,  благовіння до високої  материнської місії   

             (матері),  утверджувати культ матері в духовному житті дітей.

Хід бесіди

1. Роль матері в житті дитини (розповіді дітей)

2. Без матері нема поета, ні героя  (розповідь учителя)

3. Мати щаслива тільки тоді , коли діти сплять

4. Материнське щастя твориться дитиною, підлітком, юнаком

5. Казка про Гуску

6. Обговорення казки

7. Підсумок

Мама- найдорожча людина в цілому світі. Кожне її слово, мудрі поради і добрі діла- це книга поради, з якою ви вирушаєте в дорогу. Скільки безсонних ночей провела вона над вашими ліжками , коли ви були маленькими ! Скільки сил віддала вона коли ви підростали!  Подумайте , як багато зробила для вас ваша мати!

Та й тепер їй , напевно, багато доводиться працювати заради  вас,  адже  мама готова пожертвувати всім, аби її доньці чи синові було добре.

Мама- перше слово, вимовлене мною !

Мама- перша подруга моя !

Мамо, все святе пов’язане з тобою.

Мамо, лиш у тебе вірю я.

Мати щаслива тільки тоді, коли діти сплять- це слова народної мудрості. Факти, про які йдеться в оповіданні, взяті з життя. В однієї матері нашої троє дітей, восьмирічні близнята Юрко й Роман, семирічний Федько. Невгамовні сини.Часто материнське серце тремтіло від страху , якби із синами нещастя не трапилося. Завжди бачили сини в очах материнських тривогу, біль, докір, а нерідко й сльози.

Одного разу Федько, катаючись на велосипеді, трохи під машину не потрапив. Схопила мати сина на руки, плаче, б’є, обнімає , цілує. В той самий день  Юрко , купаючись у ставку, уламком скла розрізав ногу. Мати плакала й докоряла: не бережете ви себе. Вона ні слова не говорила про те , що вони її не жаліють. Серед ночі прокинувся  Юрко, розплющив очі й бачить: сидить мама біля стола, дивиться на дитячі ліжка й ласкаво всміхається. Ніколи не бачив  Юрко таких спокійних, щасливих материнських очей. Заплющив очі  Юрко й довго не міг заснути , думаючи: чому мати так щасливо усміхається?  Вранці він не втерпів і запитав:

«Мамо, чому ви вночі так дивились на нас?»

«Як же я дивилась?»- усміхнулася мати, але усмішка її була вже не така, як у ночі одним оком вона усміхалася Юркові, а другим поглядала у вікно куди пішли Роман та Федько, «Не так щасливо ви усміхалися»...Мати щаслива тільки тоді коли діти сплять. Материнське щастя твориться дитиною,  підлітком,  юнаком.

Одна стара мати,  єдиний син якої загинув на фронті,  береже глибоке почуття радості,  пригадуючи маленьку подію свого життя.

Коли Сергійкові  було  три  роки , він тяжко  захворів. Лежав у гарячці, часто непритомнів.  Коли  ставало  легше ,  він  просив: мамо,  розкажіть  казку.

Я  плакала,  не  могла  пригадати в ту хвилину жодної казки.  А він усе просив і дивився на мене жалібно… Аж  ось  здорові  сили  перемогли  хворобу. Сергійко,  обливаючись  потом,  спокійно  заснув.  Я  теж  миттю  заснула: перед  цим  кілька  діб  не  змикала  очей.  Відчула,  що  синові  вже  не  загрожує  небезпека… Першим  прокинувся  Сергійко.  Побачивши , що  я  сплю ,  він  підвівся  з  ліжка , підійшов  до  мене… А  я  спала  напівсидячи.  Він  обережно  схилив  мою  голову  на  подушку ,  підняв  ноги  з  підлоги , поклав  на  диван і ,  вкривши  мене  ковдрою , тихо  повернувся  на  своє  ліжко. Я все  це  відчувала  серцем; не  можна  сказати  , що  була  я  в  той  час  у  напівдрімотному  стані.  Ні , я  спала  глибоким  сном  ,  але  серце моє  запам' ятало  кожний  рух , кожне  доторкання  рук  сина;  хоч  очі  мої  були  закриті , і  зараз  мені  пригадується  його  тривожний ,  сторожкий  погляд  у  ту  мить ,  коли  він ,  доторкаючись  до  мене , боявся  розбудити  мене. Спогад  про  це – щастя  мого  життя. Я  прокинулась,  і перше , що  побачила ,  були  усміхнені  очі  сина .

«Спіть ,  мамо , спіть… «,- почула  я  ласкавий  шепіт  Сергійка .

«Що  це – сон  чи  дійсність ? – подумалося  мені  тоді. -  Якщо  сон ,  то  хай  триває  ще  хоч  хвилину…»

Думаючи,  що  це  щасливий  сон, я  лежала,  затамувавши  подих,  знову  заплющивши  очі,  немовби  боячись  пробудження .

«Скажи, синку,  ще  раз  те , що  ти  сказав  …» -  прошепотіла  я і,  почувши  свій  голос,  зрозуміла, що  це  не  сон .

« Спіть, мамо, спіть … -  знову  сказав  Сергійко .

Любити  своє  дитя -  це  лише  половина  щастя . Справжнє  щастя  прийде  до  вас  тоді,  коли  син  ваш  любить  вас,  дбайливо  прикриває  ваші  ноги  ковдрою, йде  тихенько, бачачи  що  ви  знемогли  від  утоми …»

Биття  ваших  сердець,  радість  вашого  буття,  висока  мрія  про  ідеал, благородний  порив  до  вираження  себе  в  творчості , ваша  любов,  щастя  людської  відданості    творення  нової  людини ,  віра  у  вашу  несхитність  і  нездоланність  у  найтяжчі  хвилини  життя,  радість  подолання  труднощів  і  усвідомлення   власної  мужності -  все  це  від  матері .  Мати  не  тільки  родить,  а  й породжує . Якби  вона  тільки  народжувала, вона  не  була  б  творцем  роду  людського.  Мати  породжує  наше  буття,  мати  одухотворює  живу  крихітку  духом  твого  народу,  рідним  словом,  думкою,  любов’ю  й  ненавистю, відданістю  й  непримиренністю.  Мати  творить  твою  неповторну  людську  особистість   - ось  у  чому  смисл,  мистецтво  й  майстерність  того,  що  ми  називаємо   словом   ПОРОДИТИ.  Завдяки  матері  своїй   ти  єдиний  зі  своїм  народом ,  ти -  крапелька  крові  в  його  жилах, але  водночас  і  єдиний  у  світі .З  молоком  матері  ти  ввібрав  у  себе  свою  людську  самобутність .

Казка  про  Гуску .

… Жаркого  весняного  дня   вивела  Гуска  своїх  маленьких  жовтеньких  гусенят  на  прогулянку. Вона  вперше  показувала  їм  світ. Цей  світ  був  яскравим,  зеленим, радісним: перед  гусенятами  розкинувся  великий  луг.  Гуска  стала  вчити    гусенят  щипати  ніжні  стеблинки  молодої  трави. Стеблинки  були  солодкі, сонечко  тепле  й  ласкаве,  трава  м' яка,  світ  затишний  і  добрий,  він  співав  численними  голосами  бджіл, жучків, джмелів. Гусенята  були  щасливі. Вони  забули  про  матір  і  стали  розходитися   в  зеленому  лузі. Коли  життя  щасливе,  коли  на  душі  спокій, про  матір  часто  забувають.  Тривожним  голосом  Гуска  стала  скликати  дітей,  та  не  всі  вони  слухалися .

Раптом  насунули  чорні  хмари,  на  землю  впали  перші  краплини  дощу. Гусенята  подумали: світ  не  такий  затишний  і  добрий,  як  здавалося.  І  як  тільки  вони  про  це  подумали,  кожне  з них  згадало  про  матір. Для  кожного  з  них  мати  стала  потрібна,  ой,  як  потрібна!  Вони  підняли  маленькі  голівки  й  побігли  до  неї. А тим  часом  з  неба  посипалися  крупні,  мов  горобині  яєчка  градини. Гусенята  ледве  встигли  прибігти  до  матері, вона  підняла  крила  й  прикрила   ними  діток. Бо   КРИЛА  ісують  передусім  для  того, щоб  ПРИКРИВАТИ  дітей -  це  відомо  кожній  матері;  а  потім  уже  для  того,  щоб  літати.  Під  крилами  було  тепло  й  безпечно; гусенята  чули  як  ніби  десь  здалеку   доноситься  гуркіт  грому,  завиваня  вітру   й  стукіт  граду.  Їм  навіть  стало  весело:  за  материнськими  крилами  коїться  щось  страшне, а  вони  взатишку й  теплі.  Їм  і  на  думку  е  спадало,  що  крило  має  два  боки: один  теплий  і  затишний,  а  другий  холодний  і  небезпечний .

 Потім  усе  затихло.  Гусенятам  хотілося  швидше  на  зелений  луг,  а  мати   не  піднімала  крил.  Маленькі  діти  Гуски  вимогливо  запищали: випускай, нас,  мамусю. Так,  вони  не  просили,  а  вимагали,  бо  коли  дитя   відчуває міцну,  сильну  материнську  руку,  воно  не  просить, а  вимагає.  Мати  тихо підняла  крила.    Гусенята  вибігли  на  траву  .

Вони  побачили:  в  матері  поранені  крила,  вирвано  багато  пір’їн .  Гуска  важко  дихала.  Вона  намагалася  розправити  крила  і  не  могла  це  зробити. Гусенята  все  це  бачили,  але  світ  став  знову  таким  радісним  і  добрим,  сонечко  сяяло   ласкаво  й  ясно,  бджоли,  джмелі  й  жуки  співали  так  гарно,  що  гусенятам  й  на  думку  не  стало  запитати:  матусю,  що  з  тобою?  І  коли  одне,  найменше  й  найслабкіше  гусенятко  підійшло  й  запитало:  тобі  боляче ,  мамо ?  вона  тихо  відповіла:  все  добре,  сину.  Жовті  гусенята  розсипалися  по  траві,  і  мати  була  щаслива .

Запитання  до  класу :  

На  які  роздуми  спонукає  вас  ця  казка ?

Як  ми  повинні  ставитись  до  мами ?  

Чутливим  і  співчутливим,  здатним  по  справжньому  любити  й  жаліти    матір  і  батька може лише  та  дитина,  яка  знає  не  тільки  радість. Дитина  повинна  знати,    що  таке  важко.  Якщо  вона  не  знатиме,  що  таке  материнський  біль,  вона  може  ввійти  в  життя  легковажним  жовтим гусеням.  Громадянин,  трудівник,  мужній  і  несхитний  воїн, готовий  покласти  голову  за  свої  переконання  й  віру,  починається  із  самовідданої,  безкорисливої  любові  до  матері.  Без  матері – найдорожчої  в  світі  людини  - світ  має  здатись  убогим  і  порожнім.  Тож  любіть  і  поважайте  своїх  матерів !

Підсумок  (чого  вчить  ця  розмова ? )

Використана  література  :

Сухомлинський  В . О . Батьківська  педагогіка . –К . : Рад .  школа , 1978